Іван Шарий
Як і десятки інших подій української історії, бій під Крутами, що відбувся під час наступу частин більшовицької Червоної армії на Київ, викликає протилежні погляди. Так само, як і факт існування незалежної держави Україна. І якщо одні намагаються відшукати в перебігу подій далекого 1918 року і в існуванні нашої держави логіку і незаперечний факт, інші, незрозуміло чим керуючись, заперечують значення першого і доцільність другого. Ми спробуємо уникнути міфологізації і викласти хід бою під Крутами виключно мовою спогадів її свідків і сучасників.
З року в рік подорожувала вигадка про даремну загибель у бою під Крутами трьохсот гімназистів і студентів, нібито не навчених навіть поводженню зі зброєю. Такий погляд на події з'явився ще за часів Української Центральної Ради й активно насаджувався «п'ятою колоною» більшовиків, які мали, як ми вже могли бачити, певні кола співчуваючих у Києві. Звичайно, це робилось для зменшення довіри й поваги народу до української влади. І слід зауважити, що за часів СРСР така точка зору була неодноразово переписана «академічними» вченими й творцями шкільних підручників. Що ж, зерно істини можна відшукати і у такому твердженні, адже найбільш ефективна пропаганда являє собою не відверту брехню, а правдиві факти. Тільки трішки перекручені. Трішки замовчані у непотрібному місці і, навпаки, випнуті у потрібному. Але, дякуючи щасливій нагоді, до нашого часу збереглись документальні дані, які дозволяють з перших вуст дізнатись про події, дослідженню яких присвячена ця книга. І такими даними, безумовно, є мемуари учасників бою під Крутами. Але до них ми звернемося дещо пізніше.
Що ж являло собою селище Крути, назву якого за останні роки кожен з нас багаторазово чув з екранів телевізорів або зустрічав на сторінках періодичної преси?
Крути – невелика станція на залізниці Київ – Курськ, на відстані 150 кілометрів на схід від Києва та 40 кілометрів західніше потужного залізничного вузла Бахмач, до якого сходяться вітки залізниць напрямків Гомель – Бахмач, Харків – Ворожба – Бахмач і Полтава – Ромни – Бахмач. Засновано селище було у 1500 році, у наш час налічує близько 1300 чоловік населення і займає 3,39 км2 площі, розташувавшись у живописному місці, над лівою притокою Десни, річкою Остер. Саме там судилося загону української студентської молоді зустрітися у протистоянні з потужним корпусом більшовицького війська під командуванням Муравйова. Але розпочиналось те, що ми сьогодні прирівнюємо до відомого протистояння трьохсот спартанців з багатотисячним перським військом у битві під Фермопілами, не тут, а у Києві, де за наказом Центральної Ради формувались частини для відправлення на конотопський напрямок.
Документів, присвячених тогочасним подіям, накопичилось досить багато, тож спробуємо дати лад цим інформативним потокам і, спираючись на них, крок за кроком описати підготовку до бою, його перебіг і наслідки.
Данный текст является ознакомительным фрагментом.