Попіл (Додаток № 12)

Попіл

(Додаток № 12)

Ой де твоя сила, Терпило Данило?

Ой де твоя слава, орел сизокрилий?

Ой де твоє тіло навіки спочило?

Ворожа навала зрівняла й могилу.

Зрівняла могилу, посіяла трави.

Скосили й спалили ту славу лукаві,

За вітром розвіяли попіл по світу, —

Не буде щеміти, не буде кортіти.

Чого ж Україну тривожить той попіл?

За ким вона тужить, навіщо той клопіт?

Протерла свої запорошені очі

І бачить: зоря серед темної ночі.

— А де ж ти була? — запитала світила.

— Мене закопали з Данилом в могилу.

Сховали від тебе за хмари осінні

І слави, і волі яскраве проміння.

А я зігрівала козацькую силу,

А я Воскресіння у Бога просила

Любови і ласки. Я знала, що мати

Покличе Данила весною до хати.

Зведися ж, Терпило Даниле, земляче,

Та стань на майдані, щоб ясно побачить:

Твоя Україна і вільна, й велика, —

За що ти боровся, до чого ти кликав.

Бо тут твоя сила, Терпило Даниле,

Бо тут твоя слава, орел сизокрилий.

Та слава крилата про вірного сина

Літатиме вічно, не вмре, не загине.

Сергій ОЛЕКСІЄНКО

м. Київ, 1997 р.