КІЛЬКА АБЗАЦІВ ЗАМІСТЬ ЗАКЛЮЧЕННЯ

КІЛЬКА АБЗАЦІВ ЗАМІСТЬ ЗАКЛЮЧЕННЯ

1917 рік добігав кінця ще в більших тривогах і невизначеності, ніж починався.

Війна, попри всі сподівання, так і не завершилася. Її згубна виснажливість досягла катастрофічних масштабів, поглиблюючи всезагальну кризу настільки, що, здавалось, того не могла витримати жодна економіка, жодна державна система, жоден народ.

Революція, яку багато хто чекав зі світлими надіями, породила в Україні такі гострі суперечності, переплела їх у такий тугий вузол, що перспектива розв’язки видавалась надто непевною, туманною, навіть примарною.

За цих обставин українська нація, що пережила небувалий злет, здійснила воістину гігантські кроки у власному відродженні, розвої, державотворенні, могутньо увірвалась у геополітичний простір, на кінець року перебувала на історичному революційному роздоріжжі. Ближчі тижні і навіть дні повинні були стати вирішальними, дійсно доленосними.

Особливої ваги набув суб’єктивний чинник. Звісно, революціонери — люди в більшості романтичні, схильні до ідеалізму. Вони, як правило, беззавітно вірять у правоту своїх поглядів, у правильність обраного шляху, не шкодуючи зусиль, прагнуть досягнення обраної мети. Безперечно, М. Грушевський, В. Винниченко, О. Шульгин, М. Порш, В. Голубочич, М. Ковалевський, П. Христюк, М. Шаповал, інші вожді Української революції були щиро переконані в тому, що національна ідея, національна справа подолають всі труднощі й перешкоди, врешті восторжествують.

Однак, не менша віра у власну правоту і в обов’язкове торжество ідеалів соціалістичної революції надихала й більшовиків, серед яких також було чимало тих, кому не бракувало таланту, знань, волі. І навряд чи що могло змусити М. Скрипника, В. Затонського, Є. Бош, Ю. Коцюбинського, Е. Квірінга, Г. Лапчинського, Ф. Сергеєва (Артема) змінити курс, який вони вимріювали все життя, і який уже ставав реалією. Вони буквально щоденно примножували свій вплив на маси, упевнено й послідовно домагалися встановлення радянської влади.

У вирішальному двобої, що невідворотно наближався, могло й не виявитися переможця. Не виключеним був варіант, за якого результатом смертельного зіткнення скористалась би якась третя сила…

Отже рік, що вже стояв на порозі. рік 1918, обіцяв бути особливим, справді важкопрогнозованим, проте неминуче дуже насиченим подіями. Навіть ті, хто раніше ніколи не цікавився політикою, свідомо від неї дистанціювався, а то й відчував відверту огиду, тепер чуйно прислухалися до суспільно значимих новин і боялися навіть собі подумки зізнатися, що десь у глибині душі сподіваються на новорічне диво — на поліпшення ситуації, на спокій, на мирне залагодження проблем…