Розділ XXVIІІ 3-я дивізія в наступі. Бої 7-го Синьою полку за підступи до м. Піщанка. Здобуття синіми с. Христищі. Обхідний рух 9-го Стрілецького полку загальмовано. Тяжкий бій Синього полку за м. Піщанка. Здобуття м. Піщанка. 9-му полкові не щастить вибити червоних із с. Дмитрашівка. На лівому крил

Розділ XXVIІІ

3-я дивізія в наступі. Бої 7-го Синьою полку за підступи до м. Піщанка. Здобуття синіми с. Христищі. Обхідний рух 9-го Стрілецького полку загальмовано. Тяжкий бій Синього полку за м. Піщанка. Здобуття м. Піщанка. 9-му полкові не щастить вибити червоних із с. Дмитрашівка. На лівому крилі дивізії 8-й Чорноморський полк не рушив із місця. Синій полк вдерся в глибину ворожого фронту на 10 кілометрів. Оточення Синього полку з трьох боків. Залишення м. Піщанка. Тяжке порянення командира Синього полку. Поновне здобуття синіми м. Піщанка. Захоплення 9-им Стрілецьким полком с. Дмитрашівка

Початковим завданням 8-го Чорноморського полку був не наступ, а лише затримання ворожих сил на лівому крилі 3-ої дивізії удаваною підготовкою до наступу, щоб, як уже було зазначено, тримаючи під загрозою ворожий відтинок фронту в районі ст. Крижоліль, стримати кинення ворогом резерви на відтинки фронту 7-го і 9-го полків.

Завдання 9-го Стрілецького полку було захопити с. Дмитрашівка, на правому крилі дивізії й обхідним маневром допомогти Синьому полкові здобути м. Піщанка. Завдання це 9-му полкові не пощастило виконати, бо його наступ на Дмитрашівку загальмовано міцною ворожою обороною цього села.

На долю Синього полку припало здобути е. Христищі і м. Піщанка. Вніч із 13 на 14 серпня 1919 р. полк вирушив із с. Гірячківка в напрямку на с. Христищі. О 4 годині ранку, Синій полк увійшов у етик із ворожою сторожовою охороною й відкинув її до села, але перед самим селом, у старих траншеях, боронив село полк імени Леніна, що з ним Сині вже билися перед тим біля села Вербове. Лави Синіх спинилися під сильним рушничним і гарматним огнем. Синя батерія розпочала канонаду водночас по с. Станки, звідкіля били ворожі гармати й по червоноармійцях у шанцях. Збоку залізниці почала гатити по Синім тяжка артилерія. Бій затягнувся до 9-ої години ранку, коли червоні бійці, заскочені обходом їхнього лівого крила 2-им куренем Синіх, що його очолював сотн. Троць, почали квапливо й безладно втікати з села, залишаючи ранених, забитих і полонених. Спинено їх перед самим м. Піщанка. Обхідний маневр 9-го полку все ще був у мертвому куті. Справа допомоги Стрільцямн Синім обхідним маневром виглядала безнадійно. Рахуючись із тим, що прийдеться покладатися виключно на власні сили Синіх, маючи в тилу на обох крилах ворога, командир Синіх рішив затриматися з дальшим наступом, щоб дати полкові трохи відпочити перед його продовженням. З цього скористало червоне командування, намагаючись перебрати ініціятиву до власних рук. О 12 годині того ж дня, 14 серпня, ворог перейшов до контр-наступу одночасно із м. Піщанка і з с. Ставки, отже, з фронту й на ліве крило Синього полку. Становище Синіх починало бути скрутним, але всі атаки червоних Сині відбивали контр-атаками. Запеклий бій, без успіху для червоних, продовжувався до вечора. Майже перед самим вечором, червоні зміцнивши свій фронт резервою, натиснули на праве крило Синіх. Ховаючись у кукурудзі, високістю до 2 метрів, червоні наблизилася до правого крила Синіх на яких 200 метрів, але наш кулеметний вогонь припинив їхній дальший наступ. Не зважаючи на це, положення Синіх усе було критичним, а 9-й Стрілецький полк продовжував свій безуспішний бій за здобуття с. Дмитрашівка й допомогти Синім не був у стані. Наші втрати на правому крнлі Снніх усе збільшуватися. Особливо потерпіла 4-а сотня, що в ній, разом із іншими, забито й командира сотні, хороброго сотн. Лютенка-Лютого. Полк. Вишнівський прийшов до переконання, що грізну для його полку ситуацію може врятувати лише контр-атака. Він звернувся до мене з проханням відкрити на короткий час рясний гарматний вогонь по вкритому кукурудзою полю перед е. Жристищі, після чого Синій полк перейде до контр-наступу. Так і сталося. З обсерваційного пункту батерії я зауважив замішання в лавах червоних і телефонічно дав наказ наступу, але Сині вже рушили вперед одну хвилину перед тим. Сталося це біля 17 години перед вечором. Сині наступали водночас на с. Ставки й м. Піщанка. І знову заскочені несподіваною енергійною контр-атакою Синіх, червоні розпочали спішний відступ. Уже під самим містечком, червове командування намагається привести до порядку свої панічно відступаючі лави, щоб бороюгтн Піщанку, але слабий уже опір ворога тривав дуже коротко і Синій полк захоплює це містечко. Червоні відетупили до станції Попелюхи. У той спосіб Сині вдерлися клином у запілля ворога, на віддаль 10 кілометрів. 8-й Чорноморський полк ще не рушив уперед, а 9-й Стрілецький все ще не здобув с. Дмитрашівка. Ввечорі того дня ворожа кіннота Котовського силою до 100 шабель, пробувала відбити с. Ставки, що його здобула перед тим 6-а сотня Синіх, але командир сотні, сот. Люлька, що охороняв ліве крило полку, зустрів її кулеметним і рушничним огнем і тим змусив ту кінноту відійти із втратами. Наші втрати збільшились на 25 ранених і забитих; між раненими було двох старшин. Того знаменного дня, 14-го серпня 1919 року, 7-й Синій полк перевищив сам себе: на протязі дня пройшов із боєм 17 кілометрів, розбив численно міцнішого ворога і здобув два села і містечко.

Не зважаючи на перемогу, ситуація на нашому фронті не була для Синіх сприятливою. Становище 9-го Стрілецького полку стало таке скрутне, що замість того, щоб допомогти Синім, я був змушений дати наказ полк. Вишнівському вислати одну сотню на допомогу 9-му полкові. Зранку, 15-го серпня, плянувалося вибити червоних із с. Дмнтрашівка 9-им Стрілецьким полком і захопити Попелюхи 8-им Чорноморським полком. Вирівнявши таким чином фронт, 3-я дивізія мала продовжувати наступ у напрямку на Бірзулу. Большевики перекреслили цей плян, заатакувавши 7-ий полк, о год. 5 ранку, 15 серпня, водночас із фронту й обох крил полку, намагаючись у той спосіб оточити Синіх. Зваживши на таку загрозу, Синій полк, після короткого арієргардного бою, залишив м. Піщанка й зайняв оборонну позицію на лінії висоти 140.8. 6-та сотня, що була в арієргарді, залишила в бою 12 козаків забитими й раненими: ранених червоноармійці, після жахливого знущання, добили. Поранено к-ра 6-ої сотні, сот. Олексу Люльку, якого вивезено з поля бою на коні к-ра полку. Усе ж, найбільшою втратою для Синього полку й 3-ої дивізії, було тяжке поранення к-ра Синього полку, який відступивши свого коня раненому сотн. Люльці, прийняв особисте командування над його 6-ою аріерґардною сотнею. Полк. О. Вишнівський був душею й улюбленцем всього його полку. На його наказ, Сині не зупинялися виконувати всі його бойові завдання. Командування Синім полком прийняв заступник к-ра полку, рівнож бойовий полк. Борис Магеровськнй, Синьожупанник. На другий день, 16-го серпня, ще темним ранком, Синій полк, згідно з наказом раненого полк. Вишнівського, знову захопив м. Піщанка, під командою полк. Магеровського. Того дня, 9-ий Стрілецький полк таки здобув с. Дмитрашівка.