11

11

Довідка: Муравйов Михайло Артемович (13(25) вересня 1880 р., с. Бурдуков Костромської обл. — липень 1918 р., Симбірськ) — військовий діяч.

Походив із бідної селянської родини. Після початкової школи навчався в Новинській семінарії, проте за бешкети був виключений. Переїхавши до Петербурга, вступив на військову службу. В 1898–1900 рр. закінчив Казанське піхотне юнкерське училище. Учасник російсько-японької війни, тяжко поранений в голову. Кілька років викладав у Казанському піхотному училищі.

З початком Першої світової війни М.Муравйов на фронті, капітан, командир роти. Однак після швидкого поранення потрапив на лікування до шпиталю у Царському селі. Далі служив у Одеській школі прапорщиків, в автошколі в Петрограді, а наприкінці 1916 р. зарахований до резерву ХІ армії Південно-Західного фронту в Кременчуку.

Після Лютневої революції обраний до армійського комітету ХІ армії, одержує черговий чин підполковника, намагається реалізувати ідею створення добровольчих ударних загонів, зближується з Б.Савінковим, вступає до партії есерів. Однак, не знайшовши підтримки з боку урядовців і військового командуваня, М.Муравйов зближується з більшовиками, входить у контакт з М.Криленком і В.Антоновим-Овсієнком, бере участь у придушенні заколоту О.Керенського-П.Краснова наприкінці жовтня 1917 р.

До початку грудня 1917 р. М.Муравйов — помічник командуючого Петроградською військовою округою В.Антонова-Овсієнка, а з призначенням останнього комісаром по боротьбу з контрреволюцією на Півдні Росії став начальником штабу військ, що висунулися на боротьбу з Каледіним і Центральною Радою. 16 січня М.Муравйов був оголошений головнокомандуючим Східного фронту — загонів, які вели наступ на Київ.

Події під час взяття в Києва і в перші дні по тому (свавілля, жорстокість, насильство, убивства, мародерства) стали підставою для арешту М.Муравйова і проведення слідчих заходів. Однак урешті його було виправдано.

Під час заколоту лівих есерів у липні 1918 р. у Москві виступив на їх підтримку із Симбірська і був розстріляний.