222

222

М. Сріблянський — псевдоним Н. Е. Шаповала, издателя и соредактора «Украинской хаты», впоследствии — члена Центральной рады и председателя Украинского национального союза. Ввиду недоступности указ. источника цитата сверена косвенно. Ср.: Неменский О. Б. (научный сотрудник Отдела истории средних веков Института славяноведения РАН). «Чтобы быть Руси без Руси». Украинство как национальный проект // Вопросы национализма. 2011. № 1. (Вып. 5). С. 77—123. Ниже приведен фрагмент из этой статьи по ее электронной версии.

Обоснованность украинской идеи не на любви к своему, а на ненависти получила и довольно яркие теоретические выражения. Вот, например, в 1912 г. М. Сриблянский (Никита Шаповал) писал: „Любиш свою мову — ненавидь мову ворога. Вчуєш ворожу мову з милих уст — одцурайся їх. Умій ненавидіти. Коли мова у нас іде про Україну, мусимо оперувати одним словом — ненависть ворогам її. Бо Україна тепер це щось таке невідоме, оточене ворожістю. Де найбільш ворогів — там шукайте Україну. І мусим шукати свою Україну — цеб-то ненавидіти її ворогів. Відродженнє України — сінонім ненависти до своєї жінки московки, до своїх дітей кацапчат, до своїх братів і сестер — кацапів, до своїх батька й матері кацапів. Любити Україну — значить пожертвувать кацапською ріднею, пожертвувать любов’ю до діяльности земства "на полі народної просвіти"… Любов — ненависть, і любов — подвижничество. Ненависть така творча стихія, яка нам уже дала незвичайні зразки поезії, невмирущі, вічні (имеется в виду творчество Т. Шевченко.— Примеч. О. Неменского.). З ненавистю можна прожити з більшим захватом, ніж що інше, не кажучи вже про те, що ніякої поезії в половинчастій, компромісовій і полохливій любови ніколи не знайдеш“ (Сріблянський М. Апотеоза примітивній культурі // Українська хата. 1912. №6. С. 350—351)».