8

РІЧИЦЬКИй Андрій (псевдонім Пісоцький Анатоль — 18821937) — політичний діяч, науковець, академік УАН. Брав участь в українському національно-визвольному русі. В 19171918 рр. — член Центральної Ради і Малої Ради. З січня 1919 р. — один із головних ідеологів «незалежних» в УСДРП та засновників УКП («укапістів») і її керівник. Співредактор органу УКП «Червоний Прапор», в якому в 1920 різко критикував політику КП(б)У Після розпуску УКП (1924) — член КП(б)У, в якій був однодумцем М. Скрипника і головним інтерпретатором його лінії в здійсненні політики українізації; разом з ним був противником «шумськізму» і гостро критикував М. Волобуєва, М. Грушевського, М. Хвильового. Тоді ж А. Річицький став викладачем Всеукраїнської асоціації марксистсько- ленінських інститутів й науковим співробітником Науково-дослідного інституту літератури ім. Т. Шевченка. Опублікував праці з літе- ратурознаства («Тарас Шевченко в світлі епохи», 1923, «Винниченко в літературі й політиці», 1928), новітньої історії («Центральна Рада від лютого до жовтня», 1928), українознавства («Основи українознавства», 1929): марксистської теорії «Національного питання доби наступу соціялізму», 1931, («Карл Маркс, його життя й діяльність», 1929). За редакцією А. Річицького вийшов вперше українською мовою «Капітал» К. Маркса (1927-29). Після самогубства М. Скрипника зазнав нищівної критики з боку офіційних властей, під провокаційним приводом «перевиконання» планів хлібозаготівель заарештований і згодом репресований.